Історія справи

Постанова ВГСУ від 08.11.2016 року у справі №910/1417/16
Ухвала КГС ВП від 28.01.2018 року у справі №910/1417/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2016 року Справа № 910/1417/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б.- головуючого Алєєвої І.В. Рогач Л.І.за участю представників:

позивачаЯрчак І.С. - дов. від 16.11.15, Семенчук М.А. - дов. від11.01.16, відповідачів Санніков С.Г. - дов. від 12.07.16, Цмокаленко О.С. - дов. від 31.12.15, Гонтарь О.М. - дов. від 22.01.16, Бужор А.Ю. - дов. від 12.08.16, Зубченко С.М. - дов. від 08.02.16,

третіх осіб Гаркуша В.В. - дов. від 16.02.16, Чеховський А.А.- дов. від 09.02.16

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скаргиНаціонального антикорупційного бюро України та Державного підприємства "Енергоринок"на постановувід 27.07.2016 Київського апеляційного господарського судуу справі№ 910/1417/16 господарського суду міста Києваза позовомНаціонального антикорупційного бюро Українидо - Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Енергомережа" - Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" - Публічного акціонерного товариства "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача- Державне підприємство "Енергоринок" - Національна комісія, що здійснює державне регулювання в сфері електроенергетики та комунальних послугпровизнання недійсним договору В С Т А Н О В И В :

У січні 2016 р. Національне антикорупційне бюро України звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Енергомережа", Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго", Публічного акціонерного товариства "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Державне підприємство "Енергоринок", Національна комісія, що здійснює державне регулювання в сфері електроенергетики та комунальних послуг, про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 05.01.2015 р. № 01/05150023, укладеного між ВАТ "Запоріжжяобленерго", ПАТ "ХК "Енергомережа" та ПАТ "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна", на підставі приписів статей 203, 215, 228, 514, 638 Цивільного кодексу України, статті 207 Господарського кодексу України, статей 1, 17 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України", статей 151, 26 Закону України "Про електроенергетику".

Позовні вимоги, обґрунтовані тим, що оспорюваний договір про відступлення права вимоги укладений з порушенням вимог законодавства, а саме, статті 514 Цивільного кодексу України, статей 151, 26 Закону України "Про електроенергетику", пункту 6.3 Правил користування електричною енергією (ПКЕЕ), затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 р. № 28, оскільки цим договором був змінений встановлений законом спеціальний порядок проведення розрахунків за електричну енергію, а тому такий договір підлягає визнанню недійсним у судовому порядку на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України.

Водночас, позивач, з посиланням на приписи статей 1, 16, 17 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України", статей 1, 2 Господарського процесуального кодексу України, зазначав про наявність підстав для звернення з даним позовом про визнання угоди недійсною у випадках виявлення в діях інших осіб ознак корупційного правопорушення.

При цьому вказував, що антикорупційним бюро здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52015000000000001 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 191 Кримінального кодексу України, стосовно привласнення службовими особами відповідачів майна в особливо великому розмірі.

Державне підприємство "Енергоринок", на підставі приписів статей 22, 27 Господарського процесуального кодексу України, подало до суду першої інстанції клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, - Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сфері електроенергетики та комунальних послуг.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.03.2016 р. зазначене клопотання задоволено та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, - Національну комісію, що здійснює державне регулювання в сфері електроенергетики та комунальних послуг.

Приватне акціонерне товариство "Холдингова компанія "Енергомережа" у відзиві на позовну заяву просило відмовити позивачу у задоволенні позову, посилаючись, на те, що спірний договір укладений у відповідності до вимог чинного законодавства і заборона заміни кредитора у зобов'язанні сторін, які здійснюють свою діяльність у електроенергетичній галузі, законодавством не встановлена. Крім того, Генеральною прокуратурою України у 2015 році здійснювалась перевірка вказаного договору на предмет відповідності його вимогам закону та порушень при укладенні договору встановлено не було.

Відкрите акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго" проти позову також заперечувало, у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях і обґрунтуваннях до відзиву на позов просило відмовити позивачеві у задоволенні його вимог, вказуючи на відсутність обставин для визнання недійсним спірного договору. Товариство зазначало, що укладення договору уступки права вимоги не призводить до зміни кредитора в договорі на постачання електричної енергії, а лише змінює кредитора в окремому простроченому зобов'язанні з оплати заборгованості за спожиту електроенергію в грудні 2014 року із збереженням обсягу прав та обов'язків за договором про постачання електричної енергії для його сторін.

Крім того, укладення оспорюваного договору не порушує прав третьої особи ДП "Енергоринок", оскільки не стосується проведення розрахунків ВАТ "Запоріжжяобленерго" з ДП "Енергоринок" за придбану електричну енергію.

Публічне акціонерне товариство "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна" у відзиві на позов просило відмовити позивачеві у задоволенні позову, пославшись на те, що норми чинного законодавства не забороняють здійснювати заміну кредитора у правочинах про постачання електричної енергії. Крім того, після укладення спірного договору заборгованість була перерахована на поточний рахунок без спеціального режиму використання за відсутністю можливості існування такого виду рахунку у сторони, яка не є постачальником електроенергії.

Державне підприємство "Енергоринок" підтримало позов Національного антикорупційного бюро України та просило його задовольнити, посилаючись на те, що нормами чинного законодавства встановлено особливий механізм оплати електричної енергії коштами через рахунки зі спеціальним режимом використання, зміна якого не передбачена нормами Закону України "Про електроенергетику".

Уклавши спірний договір, відповідачі порушили законодавчо встановлений порядок розрахунків на оптовому ринку електроенергії України, позбавивши ДП "Енергоринок" та інших учасників розподілу коштів на отримання належної їм частки від проданої у грудні 2014 року електроенергії, що призвело до заподіяння шкоди енергетичному сектору.

Національна комісія, що здійснює державне регулювання в сфері електроенергетики та комунальних послуг у своїх поясненнях у справі також підтримала позов національного антикорупційного бюро, наголосивши на тому, що спірний договір суперечить частині 2 статті 151, частині 8 статті 26 Закону України "Про електроенергетику".

Рішенням господарського суду міста Києва від 05.04.2016 р. (суддя Маринченко Я.В.) позов задоволено. Визнано недійсним договір про відступлення права вимоги від 05.01.2015 р. № 01/05150023, укладений між ВАТ "Запоріжжяобленерго", ПАТ "ХК "Енергомережа" та ПАТ "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна".

Стягнуто з ПАТ "ХК "Енергомережа", ВАТ "Запоріжжяобленерго" та ПАТ "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна" на користь Національного антикорупційного бюро України по 459,33 грн. витрат зі сплати судового збору.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання недійсним оспорюваного договору, оскільки цей договір укладений з порушенням вимог статей 151, 26 Закону України "Про електроенергетику", пунктів 6.2, 6.3 Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 р. № 28, пункту 1 Положення про порядок проведення розрахунків за електричну енергію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1136 від 19.07.2000 р., якими визначений спеціальний порядок проведення розрахунків за придбану електричну енергію.

Місцевий господарський суд виходив з того, що метою встановленого законодавством алгоритму розрахунків за електричну енергію є, саме, отримання постачальником електричної енергії коштів безпосередньо від споживача (за відсутності будь-яких посередників) на рахунок із спеціальним режимом використання. Проте, уклавши оспорюваний договір про відступлення права вимоги відповідачі змінили порядок розрахунків за договором поставки шляхом залучення приватної особи в якості посередника, що суперечить приписам наведених норм.

Крім того, господарський суд першої інстанції зазначив про правомірність звернення Національного антикорупційного бюро України з даним позовом до господарського суду, пославшись при цьому, на приписи статті 129 Конституції України, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статей 1, 16, 17 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро".

За апеляційними скаргами ПАТ "Холдингова компанія "Енергомережа", ВАТ "Запоріжжяобленерго", ПАТ "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна" Київський апеляційний господарський суд (судді: Гаврилюк О.М., Ільєнок Т.В., Михальська Ю.Б.), переглянувши рішення господарського суду міста Києва від 05.04.2016 р. в апеляційному порядку, постановою від 27.07.2016 р. скасував його та прийняв нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив.

Водночас апеляційний господарський суд визнав недійсним договір від 06.01.2015 р. № 02/05150022 про порядок проведення розрахунків за договором про відступлення права вимоги від 05.01.2015 р. № 01 та стягнув з ПАТ "Холдингова компанія "Енергомережа" на користь ПАТ "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна" грошові кошти у сумі 36133594,13 грн.

Скасовуючи судове рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що спірний трьохсторонній договір про відступлення права вимоги від 05.01.2015 р. № 01/05150023 є неукладеним, оскільки усіма його сторонами не було досягнуто згоди щодо істотних умов договору, а саме: щодо порядку та строків виконання зобов'язання, що унеможливлює визнання такого договору недійсним в судовому порядку.

Крім того, оскільки оспорюваний договір про відступлення права вимоги від 05.01.2015 р. є неукладеним, то суд апеляційної інстанції, керуючись приписами пункту 1 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про наявність підстав для визнання недійсним пов'язаного з ним договору від 06.01.2015 р. № 02/05150022 та застосував наслідки недійсності правочину у вигляді реституції, стягнувши 36133594,13 грн. з ПАТ "ХК"Енергомережа" на користь ПАТ "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна", отриманих за договором від 06.01.2015 р. № 02/05150022.

Національне антикорупційне бюро України подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2015 р. у справі скасувати частково та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю, визнати недійсним договір про відступлення права вимоги від 05.01.2015 р. № 01/05150023 укладений між відповідачами у справі, визнати недійсним договір від 06.01.2015 р. № 0205150022 про порядок проведення розрахунків за договором про відступлення права вимоги від 05.01.2015 р. № 0/05150023, а також стягнути в інтересах держави в особі позивача з ПАТ "ХК"Енергомережа" на користь ПАТ "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна" грошові кошти в сумі 36133594,13 грн.

Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник не погоджується з висновком апеляційного господарського суду про неукладеність спірного договору та зазначає, що він містить усі необхідні для даного виду договорів умови, зокрема, щодо порядку і строків виконання зобов'язання.

Водночас, на думку скаржника, судом апеляційної інстанції помилково та в порушення приписів статті 11128 Господарського процесуального кодексу України, не взято до уваги правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 22.05.2016 р. у справі № 3-436гс16, стосовно того, що визнання договору неукладеним може мати місце лише на стадії укладання договору, а не за наслідками його виконання сторонами.

При цьому скаржник зазначає, що оспорюваний договір відступлення права вимоги виконувався сторонами.

Скаржник наголошує на тому, що оспорюваний договір про відступлення права вимоги укладений з порушенням вимог статті 514 Цивільного кодексу України, статей 151, 26 Закону України "Про електроенергетику".

Національне антикорупційне бюро України зазначає, що внаслідок укладання спірного договору новий кредитор ПАТ "ХК"Енергомережа" незаконно отримав від боржника - ПАТ "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна" грошові кошти в сумі 36133594,13 грн. і користується ними, хоча такі кошти мали бути зараховані на спеціальні поточні рахунки, як того вимагають приписи статті 151 Закону України "Про електроенергетику".

Державне підприємство "Енергоринок" також звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2015 р. у справі скасувати в частині відмови у задоволенні позову про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 05.01.2015 р. № 01/05150023 та прийняти в цій частині нове рішення, яким визнати недійсним вказаний договір. В іншій частині вказану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Скаржник вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції про неукладеність спірного договору та наголошує на досягненні сторонами згоди з усіх його істотних умов при укладенні та на його фактичне часткове виконання шляхом перерахування ПАТ "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна" на користь ПАТ "ХК"Енергомережа" грошових коштів у сумі 36133594,13 грн. і перерахуванням останнім ВАТ "Запоріжжяобленерго" суми 44362,24грн.

Скаржник зазначає, що законодавством, яке регулює правовідносини у електроенергетичній сфері, закріплено чіткий механізм проведення розрахунків за електроенергію на оптовому ринку електроенергії, а саме: виключно грошовими коштами через рахунки зі спеціальним режимом використання, і можливості зміни такого порядку законодавство не передбачає.

Проте, вищезазначений законодавчо встановлений порядок був змінений відповідачами при укладенні спірного договору уступки права вимоги, що на думку скаржника, суперечить закону та позбавило ДП "Енергоринок" і інших учасників можливості отримати належну їм частку грошових коштів від проданої електроенергії.

Крім того, підприємство, з посиланням на приписи статті 515 Цивільного кодексу України, зазначає, що не допускається заміна кредитора у зобов'язаннях нерозривно пов'язаних з особою кредитора і це обумовлено тим, що такі зобов'язання за своєю природою не пристосовані до передачі, що на його думку, має місце у спірному правовідношенні.

Відтак, на думку скаржника, оспорюваний договір суперечить статтям 512, 514, 515 Цивільного кодексу України, статті 207 Господарського кодексу України, статтям 15, 151, 26 Закону України "Про електроенергетику", пункту 6.3 Правил користування електричною енергією (ПКЕЕ), затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 р. № 28, а тому за приписами статей 203, 215 Цивільного кодексу України підлягає визнанню недійсним.

Від Публічного акціонерного товариства "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна" надійшов відзив на касаційні скарги, в якому товариство не погоджується з доводами касаційних скарг, вважає їх безпідставними і необґрунтованими.

Зокрема, товариство посилається на те, що спірний договір про відступлення права вимоги є неукладеним через недосягнення сторонами згоди щодо такої істотної умови договору як порядок і строки виконання зобов'язань боржника перед новим кредитором.

Крім того, у відзиві товариство посилається на те, що позивачем не зазначено у позовній заяві який саме пункт спірного договору про відступлення права вимоги протирічить статті 151 Закону України "Про електроенергетику".

Товариство також вказує на те, що статтями 151, 26 Закону України "Про електроенергетику", пунктом 6.3 Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 р. № 28, встановлено загальний порядок сплати за спожиту електроенергію і наведені приписи не містять заборони на відступлення права вимоги за зобов'язаннями з постачання електричної енергії, як і не визначають того, що перерахування коштів за електроенергію в інший спосіб і порядок є незаконним.

Крім того, товариство зазначає про те, що Національне антикорупційне бюро України у касаційній скарзі, окрім іншого, просило визнати недійсним договір від 06.01.2015 р. № 0205150022 про порядок проведення розрахунків за договором про відступлення права вимоги від 05.01.2015 р. № 01, а також стягнути в інтересах держави в особі позивача з ПАТ "ХК"Енергомережа" на користь ПАТ "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна" грошові кошти у сумі 36133594,13 грн.

Проте, такі вимоги позивачем при зверненні з позовом не заявлялися та зазначені вимоги не були предметом розгляду судами попередніх інстанцій, а тому не можуть бути предметом розгляду судом касаційної інстанції.

Поза тим, на думку ПАТ "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна", Національне антикорупційне бюро України має право на звернення до суду з позовом виключно після встановлення в діях певних осіб складу корупційного правопорушення, що підтверджується вироком суду, проте такий вирок у справі відсутній. До того ж позивач у позовній заяві не зазначив в інтересах кого подано даний позов, які інтереси держави порушені та в чому полягає їх порушення.

Від ПАТ "ХК "Енергомережа" також надійшов відзив на касаційні скарги, в якому воно просить залишити без змін постанову суду апеляційної інстанції, з мотивів у ній викладених, а касаційні скарги залишити без задоволення як необґрунтовані.

Товариство зауважує на тому, що Національне антикорупційне бюро України у своїй касаційній скарзі заявило вимоги, які не були предметом розгляду у місцевому господарському суді, та, відповідно, не можуть бути і предметом розгляду судом касаційної інстанції.

Від Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сфері електроенергетики та комунальних послуг судом отримано пояснення у справі, в якому вона наголошує на тому, що оспорюваний договір суперечить частині 2 статті 151 та частині 8 статті 26 Закону України "Про електроенергетику", а тому підлягає визнанню недійсним.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 29.08.2007 р. між ДП "Енергоринок" (ДПЕ) та ВАТ "Запоріжжяобленерго" (ЕК) був укладений договір № 4243/02 купівлі-продажу електроенергії, за умовами якого ДПЕ зобов'язався продавати, а ЕК купувати електроенергію та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору.

Відповідно до підпункту 6.1 пункту 6 вказаного договору оплату за куплену електроенергію ЕК здійснює відповідно до ІВКОР грошовими коштами, що перераховуються на поточні рахунки із спеціальним режимом використання ДПЕ з поточних рахунків із спеціальним режимом використання ЕК, відкритих відповідно до чинних нормативно - правових актів України, які регулюють порядок розрахунків за електроенергію, а також з інших рахунків ЕК.

В подальшому, 01.09.2014 р. ВАТ "Запоріжжяобленерго" (постачальник) та ПАТ "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна" (споживач) уклали договір про постачання електричної енергії № 2/11140506, відповідно до умов якого постачальник електроенергії продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю, зазначеною у додатку № 1 "Обсяги постачання електричної енергії споживачу", а споживач, в свою чергу, оплачує постачальнику електричної енергії вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

В пункті 2.1 вказаного договору сторони погодили, що під час виконання умов цього договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язані керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (ПКЕЕ).

Відповідно до пункту 2.3.4 договору споживач зобов'язався оплачувати постачальнику електричної енергії вартість електричної енергії за умовами додатка № 4 "Порядок розрахунків за активну електричну енергію" та додатку № 5 "Графік зняття показників розрахункових засобів обліку електричної енергії".

Пунктом 7.2 цього договору передбачено, що розрахунки за електроенергію та інші платежі за розрахунковий період здійснюються за діючими тарифами та у відповідності до діючого законодавства.

Розрахунки за електричну енергію на підставі пункту 1 Порядку розрахунків за активну електричну енергію (додаток № 4 до договору від 01.09.2014 р. № 2/11140506) проводяться споживачем виключно грошовими коштами на рахунок постачальника електричної енергії, вказаний у пункті 10 договору, а саме: поточний рахунок із спеціальним режимом використання - для сплати за активну електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, кошти за недораховану електричну енергію та ін. № 260363141401 в Філії - Запорізьке обласне управління АТ "Ощадбанк", МФО 313957, ЄДРПОУ 00130926.

Суди встановили, що у зв'язку з порушенням споживачем (ПАТ "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна") умов договору про постачання електричної енергії № 2/11140506 від 01.09.2014 р. щодо повного проведення розрахунків за отриману електроенергію у останнього утворилася заборгованість перед постачальником (ВАТ "Запоріжжяобленерго") в розмірі 38035362,24 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, 05.01.2015 р. ВАТ "Запоріжжяобленерго" (первісний кредитор), ПАТ "ХК "Енергомережа" (новий кредитор) та ПАТ "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна" (боржник) уклали договір про відступлення права вимоги № 01/05150023, за умовами якого (пункт 1.1) первісний кредитор передає (відступає), а новий кредитор приймає на себе право вимоги до боржника - ПАТ "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна" заборгованості за договором про постачання електричної енергії від 01.09.2014 р. № 2/11140506 (укладеного між боржником та первісним кредитором) за спожиту електричну енергію у грудні 2014 року в частині суми 38035362,24 грн.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора за зобов'язаннями в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав на підставі договору, в сумі визначеній у пункті 1.1 цього договору. Заборгованість, яка відступається, підтверджена актом звірки розрахунків між первісним кредитором та боржником станом на 01.01.2015 р. (пункт 1.2 договору).

Згідно з пунктом 2.1 договору про відступлення права вимоги первісний кредитор зобов'язаний передати новому кредитору, на його вимогу, копії всіх документів, які засвідчують право вимоги до боржника, та інформацію, яка є важливою для його здійснення за основним договором (договір про постачання електроенергії № 2/11140506 від 01.09.2014 р.), в термін до 3-х календарних днів з моменту підписання договору.

В пункті 2.4 вказаного договору передбачено, що новий кредитор зобов'язаний сплатити 38035362,24 грн. первісному кредиторові у повному обсязі до 31.12.2015 р.

Відповідно до пункту 2.5 договору умови, порядок та строки виконання зобов'язання боржником перед новим кредитором визначаються договором про порядок проведення розрахунків по цьому договору.

В розділі 4 договору про відступлення права вимоги сторони визначили строк дії договору та інші умови, зокрема, згідно з пунктом 4.1 договору він набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання.

Зміни до цього договору можуть бути внесені за взаємною згодою сторін, що оформляється додатковою угодою до договору. Зміни та доповнення, додаткові угоди та додатки до цього договору є невід'ємною частиною і мають юридичну силу у випадку, якщо вони викладені у письмовій формі та підписані сторонами або їх уповноваженими сторонами (пункт 4.4, 4.5 договору).

Також, судами попередніх інстанцій було встановлено, що 06.01.2015 р. на виконання пункту 2.5 договору про відступлення права вимоги, між ПАТ "ХК "Енергомережа" (новий кредитор) та ПАТ "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна" (боржник), був укладений договір № 02/05150022 про порядок проведення розрахунків по Договору про відступлення права вимоги від 05.01.2015 р.

Згідно з пунктом 1.2 договору сторони домовились конкретизувати взаєморозрахунки за договором про відступлення права вимоги № 01/05150023 від 05.01.2015 р.

За умовами пункту 3.1 цього договору, розрахунки за цим договором здійснюються у безготівковій формі шляхом зарахування грошових коштів на поточні рахунки сторін.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що боржник зобов'язується виконати новому кредитору на підставі цього договору зобов'язання за основним договором в сумі 36133594,13 грн. Грошове зобов'язання, зазначене в пункті 3.2 договору з дисконтом в 5% та виконується боржником перед новим кредитором в такому порядку: 16.01.2015 р. боржник сплачує новому кредитору суму в розмірі 36133594,13 грн. (пункт 3.2 договору).

Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що 15.01.2015 р. ПАТ "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна" перерахував на рахунок ПАТ "ХК "Енергомережа" (р/р 26005052732638 у ПАТ КБ "Приватбанк", МФО 300711) 36133594,13 грн. в якості оплати згідно з договором № 02/05150022 від 06.01.2015 р. (а.с.85, т.с. 1).

Також місцевим господарським судом було встановлено (і це не спростовано судом апеляційної інстанції) та підтверджено матеріалами справи (а.с. 129, т.с. 1), що ПАТ "ХК "Енергомережа" за платіжним дорученням № 2013 від 18.02.2016 р. перерахувало ВАТ "Запоріжжяобленерго" (р/р № 260363141401, Філія - Запорізьке обласне управління АТ "Ощадбанк", МФО 313957, ЄДРПОУ 00130926) грошові кошти у розмірі 44362,24 грн. призначення платежу - оплата згідно з договором № 02/05150022 від 06.01.2015 р.

Листом від 24.02.2016 р. № 65 ПАТ "ХК "Енергомережа" просило ВАТ "Запоріжжяобленерго" вважати правильним призначення платежу за платіжним дорученням № 2013 від 18.02.2016 р. на суму 44362,24 грн. наступне: "оплата згідно з договором відступлення права вимоги № 01/05150023 від 05.01.2015 р. (а.с. 130, т.с 1.).

Доказів перерахування решти коштів, визначених спірним договором про відступлення права вимоги ПАТ "ХК "Енергомережа" на рахунок ВАТ «Запоріжжяобленерго» матеріали справи не містять.

Крім того, як підтверджується матеріалами справи та було встановлено судами першої та апеляційної інстанції, Національним антикорупційним бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52015000000000001 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 191 Кримінального кодексу України, щодо привласнення службовими особами ВАТ "Запоріжжяобленерго", ТОВ "Запорізький титано-магнієвий комбінат", ДП "Запорізький титано-магнієвий комбінат", ПАТ "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна", ПАТ "ХК "Енергомережа" майна в особливо великому розмірі.

Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 28.01.2016 р. № 760/21597/15-к (№ 1-кс/760/889/16) за клопотанням Національного антикорупційного бюро України, зокрема, надано дозвіл на проведення у кримінальному провадженні № 52015000000000001 від 04.12.2015 р. з попередньою кваліфікацією за частиною 5 статті 191 Кримінального кодексу України позапланової виїзної ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності ВАТ "Запоріжжяобленерго" за період з 01.12.2014 р. по 27.01.2016 р, проведення якої доручено Державній фінансовій інспекції в Запорізькій області у строк з 08.02.2016 р. по 26.02.2016 р.

З матеріалів справи також вбачається, що за рішенням господарського суду Запорізької області від 23.04.2015 р. у справі № 908/841/15-г було стягнуто з ВАТ "Запоріжжяобленерго" на користь ДП "Енергоринок" 359505719,06 грн. боргу, 13372492,17 грн. інфляційних втрат, 600000 грн. пені, 872873,90 грн. - 3% річних, 80000 грн. штрафу, 73,080 грн. судового збору, з розстроченням виконання цього рішення.

Як вбачається з матеріалів справи предметом спору у даній справі є визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 05.01.2015 р. №01/05150023, укладеного між ВАТ "Запоріжжяобленерго", ПАТ "ХК "Енергомережа" та ПАТ "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна" на підставі приписів статей 203, 215, 228, 514, 638 Цивільного кодексу України, статті 207 Господарського кодексу України, статей 1, 17 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України", статей 151, 26 Закону України "Про електроенергетику".

За приписами частини першої статті 1 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України" - Національне антикорупційне бюро України є державним правоохоронним органом, на який покладається попередження, виявлення, припинення, розслідування та розкриття корупційних правопорушень, віднесених до його підслідності, а також запобігання вчиненню нових.

Завданням Національного бюро є протидія кримінальним корупційним правопорушенням, які вчинені вищими посадовими особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та становлять загрозу національній безпеці.

Відповідно до пункту 13 статті 17 вказаного Закону Національному антикорупційному бюро та його працівникам для виконання покладених на них обов'язків надається право за наявності підстав, передбачених законом, подавати до суду позови про визнання недійсними угод у порядку, встановленому законодавством України.

Згідно зі статтею 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, державних та інших органів, які звертаються до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України.

Відповідно до преамбули Закону України "Про електроенергетику" цей Закон визначає правові, економічні та організаційні засади діяльності в електроенергетиці і регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом , постачанням і використанням енергії, забезпеченням енергетичної безпеки України, конкуренцією та захистом прав споживачів і працівників галузі.

Цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, передачею, розподілом, постачанням і використанням енергії, державним наглядом за безпечним виконанням робіт на об'єктах електроенергетики незалежно від форм власності, безпечною експлуатацією енергетичного обладнання і державним наглядом за режимами споживання електричної і теплової енергії, а також з централізованим диспетчерським (оперативно - технологічним) управлінням.

Статтею 5 Закону України "Про електроенергетику" визначено основні принципи державної політики в електроенергетиці, зокрема, відповідно до пункту 4 частини 1 цієї статті, таким принципом є додержання єдиних державних норм, правил і стандартів всіма суб'єктами відносин, пов'язаних з виробництвом, передачею, постачанням, розподілом і використанням енергії.

За приписами частини 2 статті 15 Закону України "Про електроенергетику" передбачено, що споживачі, які купують електричну енергію у енергопостачальників, що здійснюють господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, вносіть плату за поставлену їм електричну енергію виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника в повноваженому банку. У разі перерахування споживачами коштів за електричну енергію на інші рахунки отримувачі повинні повернути ці кошти за заявою споживача або за власною ініціативою в триденний термін з моменту їх отримання. У разі неповернення споживачу у цій термін коштів, сплачених на інші, не на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, ці суми підлягають вилученню до Державного бюджету України як санкція за вчинене правопорушення і не зараховуються як оплата електричної енергії. Зарахування коштів до Державного бюджету України не звільняє їх отримувача від повернення цих коштів споживачу електричної енергії.

Частиною 8 статті 26 Закону України "Про електроенергетику" встановлено, що споживач, якому електрична енергія постачається енергопостачальником, що здійснює господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленої території, зобов'язаний оплачувати її вартість виключно коштами шляхом їх перерахування на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника. У разі проведення споживачем розрахунку в інших формах та/або сплати коштів на інші рахунки такі кошти не враховуються як оплата спожитої електричної енергії.

Пунктом 1 Положення про порядок проведення розрахунків за електричну енергію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1136 від 19.07.2000 р., визначено, що споживачі, яким електрична енергія постачається енергопостачальником, що провадить підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії за регульованим тарифом та купує електричну енергію в оптового постачальника, зобов'язані оплачувати її вартість виключно коштами шляхом їх перерахування на поточній рахунок із спеціальним режимом використання такого енергопостачальника (його структурного підрозділу), відкритий в уповноваженому банку.

Аналогічний припис міститься у пункті 6.2 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики № 28 від 31.07.1996 р., відповідно до якого для проведення розрахунків за електричну енергію постачальник електричної енергії за регульованим тарифом або його відокремлений підрозділ відкривають в установі уповноваженого банку поточний рахунок із спеціальним режимом використання, номер якого зазначається у договорі про постачання електричної енергії.

Пунктом 6.3 вказаних Правил встановлено, що оплата вартості електричної енергії постачальнику електричної енергії за регульованим тарифом, у тому числі на підставі визнаної претензії, здійснюється виключно коштами в повноваженому банку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом.

Таким чином, зі змісту вказаних норм вбачається обов'язок споживача сплачувати за спожиту електроенергію постачальнику виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, номер якого зазначається у договорі про постачання електричної енергії.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину визначені у статті 203 Цивільного кодексу України, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства , а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (пункт 1 цієї статті).

За приписами статті 215 цього Кодексу, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 3 вказаної статті, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Таким чином, правова природа спірних правовідносин, які виникли з приводу укладення й виконання спірного договору його сторонами в силу приписів цивільного та господарського законодавства України та правомірності отримання ПАТ "ХК "Енергомережа" грошових коштів за цим договором, свідчить про їх приватноправовий характер.

Разом з цим, за визначенням корупції, наданим в статті 1 Закону України "Про запобігання корупції", корупція - це використання особою, згаданою у частині 1 статті 3 цього Закону (тобто, особою, уповноваженою на виконання функцій держави або органів місцевого самоврядування), наданих їй службових повноважень чи пов'язаних з ними можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття такої вигоди чи прийняття обіцянки такої вигоди для себе чи інших осіб або, відповідно, обіцянка чи надання неправомірної вигоди особі, вказаній у частині 1 статті 3 цього Закону, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень чи пов'язаних з ними можливостей.

Статтею 16 Закону України "Про національне антикорупційне бюро", визначені обов'язки Національного антикорупційного бюро, зокрема, щодо:

- здійснення оперативно - розшукових заходів з метою попередження, виявлення, припинення та розкриття кримінальних правопорушень, віднесених законом до його підслідності, а також в оперативно - розшукових справах, витребуваних від інших правоохоронних органів;

- здійснення досудового розслідування кримінальних правопорушень, віднесених законом до його підслідності, а також проводить досудове розслідування інших кримінальних правопорушень у випадках, визначених законом.

За Конвенцією ООН проти корупції (ратифікована Законом України від 18.10.2006 р. №251-V), зокрема, в частині забезпечення проведення ефективної скоординованої політики протидії корупції (ч.1 ст.5), надання такому органу (створеному з метою протидії корупції) можливості виконувати свої функції ефективно (ч.2 ст.6), запобігання зловживанню процедурами, які регулюють діяльність приватних юридичних осіб (п.d ч.2 ст.12), то попередження, припинення, розслідування та розкриття корупційних правопорушень в публічній і приватній сферах суспільних відносин є пріоритетним завданням держави України, а, відтак, наявність ознак такого правопорушення у відповідному правочині є порушенням інтересів держави.

Загальні підстави недійсності правочинів, вчинених з метою, що суперечать інтересам держави і суспільства, встановлені приписами частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, статей 207, 208 Господарського кодексу України.

Під час вирішення такого спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягало завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, якою із сторін і в якій мірі виконано угоду, протиправні наслідки цієї угоди, а також вину сторін у формі умислу.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вона (вони), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеної угоди і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження.

Таким чином, з аналізу наведених положень Закону України "Про національне антикорупційне бюро України" та Конвенції, завдань та мети діяльності даного органу вбачається, що Національне антикорупційне бюро України за наявності ознак корупційного діяння зобов'язане вжити ефективних заходів для припинення корупційного правопорушення, в тому числі шляхом подання позову про визнання угод недійсними за наявності підстав, передбачених законом, у порядку, встановленому законодавством України, і саме факт виявлення таких ознак у відповідних правовідносинах свідчить про порушення інтересів держави.

Проте, суд першої інстанції залишив поза увагою приписи наведених вище норм, не дослідив природу спірних правовідносин та відповідні істотні обставини справи не встановив.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про неукладеність спірного договору, виходячи з приписів статті 638 Цивільного кодексу України та укладеного 06.01.2015 р. на виконання пункту 2.5 спірного договору про відступлення права вимоги, між ПАТ "ХК "Енергомережа" (новий кредитор) та ПАТ "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна" (боржник), договору № 02/05150022 про порядок проведення розрахунків по Договору про відступлення права вимоги від 05.01.2015 р. і виконанням спірного договору останніми, у зв'язку з чим відповідні вимоги позивача, виходячи з предмету та підстав позову, розглянуті не були, а тому й висновки апеляційного суду про недійсність пов'язаного договору зі спірним договором, виходячи з приписів статті 83 Господарського процесуального кодексу України, є передчасними.

За приписами процесуального законодавства рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 43 цього Кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 42 Господарського процесуального кодексу України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Проте, здійснюючи судовий розгляд справи судами першої та апеляційної інстанції спір, у відповідності до визначених позивачем правових підстав для звернення до суду з позовом, на підставі дослідження всіх доказів у справі у їх сукупності та надання правомірної оцінки всім доводам та доказам сторін, виходячи з норм законодавства, розглянутий не був.

Оскільки в силу статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у даній справі підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2016 р. у справі № 910/1417/16 та рішення господарського суду міста Києва від 05.04.2016 р. скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Касаційні скарги задовольнити частково.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: І. Алєєва

Л.Рогач